СПРАВЖНЯ ЛЮБОВ – ЛИШ ОДНА
Стверджували на своєму вечорі з нагоди Дня усіх закоханих ліцеїсти Вишнівецького професійно- технічного. Мабуть, ще не всі з них, а була це група №26 , відчули цей плід найкращих людських почуттів. А як образно, як мрійливо і тепло вони говорили про нього.
Важко встановити, коли на землі з’явилося кохання. Воно існує стільки часу, скільки існують люди. І юні ведучі Владислав Петрук та Юлія Мазур стверджують:
-Любов придумана не нами,вона від Бога нам дана. І хоч любов буває різна, та кожна справжня- лиш одна. У різні віки, на різних мовах звучить:«Я кохаю тебе»… Кохання- вогонь і лід, поезія і проза, як пісня, що лине над безкрайніми степами, як передзвін струмочка, як грім і блискавка, як зірка, що вражає сміливця красою і простотою водночас. Кохання- це все, що було й буде вічно.
Про це й захоплено мовить поетичними рядками юнка Тетяна Гавриш:
– Чи переллю колись у слово
Оце щемливе почуття?
Що так зненацька і раптово
Ввірвалося в моє життя?
До крику – душу обпалило!
До крові серце обпекло!
Подарувало мені крила,
До неба- вкотре-підняло!
Підхопила подружка:
-Не скажу,бо не знаю, як вийшло,
Все так сталося,ніби у сні,
Очі , схожі на стиглі вишні,
Зазирнули у душу мені.
Я завмерла від погляду того,
Зупинилося серце на мить:
В нім і радість була, і тривога,
Що одною струною бринить…
А інша вродливка стривожено говорила:
Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи,
Вона промчить над зламаним життям
За нею будуть бігти видноколи.
Вона ж порве нам спокій до струни.
Вона ж слова поспалює вустами,
Спини мене, спини і схамени…
По-своєму бачить кохання Тетяна Бекас:
-Я і в думці обняти тебе не посмію,
А не те,щоб рукою торкнутися сміла.
Я люблю тебе просто- отак, без надії,
Без тужливих зітхань і без клятвенних слів…
Підбирали собі поетичні перли юнаки і дівчата, мабуть, за тими почуттями, котрі тривожать їхню душу. Ось, приміром, як розповідає про перше кохання Марія Гаргула:
-Розкажу тобі думку таємну,
Дивний здогад мене обпік:
Я залишуся в серці твоєму
На сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
Сотні вражень, імен і країн,-
На сьогодні, на завтра,назавжди
Ти залишишся в серці моїм.
Піснею «Твоя гітара» привітала Марія Брега і учнів –іменинників- Валентину Кулину та Валентина Винарчука.
На жаль, газетна площа не дозволяє опублікувати всі знайдені ліцеїстами перлини про найсвітліше із почуттів, з котрим кожен із нас прямує життям. Дай , Боже, щоб у кожного з них воно було щасливим на все життя і у парі. Таким нічого не страшне.
Але повернусь до свята. Тут уже ведучі стверджують, що в Америці в День закоханих не зустрінете жодної жінки без букетика квітів. В Італії цей день називають «солодким», бо дарують коханим переважно солодощі. Найбільш неординарно святкують в Японії. 14 лютого на головній площі Токіо відбувається щось незвичайне: кілька дівчат і хлопців, стоячи на сцені, голосно вигукують свої побажання та освідчуються в коханні. Хто зробить це голосніше, той отримає приз. У Німеччині дівчата писали на цибулинах тюльпанів чоловічі імена: який тюльпан зацвіте першим, за того дівчини вийде заміж.
Усіх святкових витівок, що їх роблять на День Святого Валентина, перелічити годі. Що там тобі листівки у вигляді сердечок, цукерки, парфуми і квіти!
Гумор на святі ліцеїстів також зашкалював. Ось одне із освідчень юнака (гарно зіграли Дмитро Дучинський та Оля Палчинська):
– Галю, я тебе кохаю. За мною ти, як за кам’яною стіною…
– Коханий, он павук…
І вже довелось «Галі» виносити милого на руках зі сцени. Щоб хоч живий залишився від отриманого шоку.
Багато ще різних цікавих сценок запропонували на суд своїх друзів учні із групи №26. Їм, а також майстрам Інні Тітар та Надії Волошин, класному керівникові групи Зеновії Олексієнко і подякував за змістовний вечір і гарно проведений час заступник директора з виховної роботи Едуард Сидор.
Зі свята всі поверталися зі своєрідними «валентинками»- смаколиками у вигляді корзинки, обгорнутої білим фатином з бантиком , спеченими і оформленими власними руками, де особливо відзначились Неля Колеснік, Ліля Малігловка і Діана Цьонь. Вишукано і приємно.
Ганна Барва