Трішки історії
Коріння української мови, як і загалом мов народів Світу, сягає у глибокі прадавні часи.
Разом із християнством до Київської Русі прийшла старослов’янська мова, створена на базі давньоболгарських діалектів проповідниками Кирилом і Мефодієм. В Київській Русі існували два типи письма: кирилиця і глаголиця (від давньослов’янського “глагол”, що означає “слово”).
З XVI по XVIII ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно використовуваласьяк писемна, кирилицею писана.
У 1798 р. виходить друком перше видання “Енеїда” – класика української літератури Івана Котляревського, яка була написана простою народною українською мовою, саме тому Івана Петровича вважають основоположником нової української літератури.
Продовжуючи традиції Івана Котляревського та філософа Григорія Сковороди, Тарас Шевченко, найславетніший Кобзар українського народу, надав мові інтелектуального наповнення, підняв її на академічну висоту.
Поява “Кобзаря” Тараса Шевченка у 1840 році стала епохальною подією для українського народу.